РОБОТА З УЧНЯМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Кожний з нас щодня зіштовхується з різноманітними проявами соціально небажаного поводження - агресією, шкідливими звичками, протизаконними діями. Якщо є норма, то існує відхилення від неї.

Усе життя будь - якого суспільства характеризує наявність більшої чи меншої кількості девіацій.

У всі часи суспільство намагалось придушувати, ліквідовувати небажані форми людської життєдіяльності та їх носіїв.

Проблеми соціального " зла " завжди притягували увагу вчених. Філософи та юристи, медики та педагоги, психологи та біологи розглядали та оцінювали різні види соціальної патології: злочинність, пияцтво, алкоголізм, наркоманію, проституцію, самогубства тощо.

Соціальні відхилення є властивістю кожної соціальної системи.

Соціальна норма та соціальні відхилення - два полюси на одній і тій же осі соціально значущої поведінки індивідів, соціальних груп, класів й інших соціальних спільнот.

Поведінка людей, що відхиляється, існує тому, що нова соціальна система виникає не на порожньому місці, а виростає із ряду елементів попередньої, зруйнованої системи- чи йде мова про людей або про елементи виробничих сил, духовної або матеріальної культури.  

 Не можна заперечувати, що сьогодні в країні відбуваються кризові явища в структурі сімейних зв'язків, тому що багато батьків не в змозі забезпечувати своїм дітям не тільки соціально-прийнятний, але і фізіологічний рівень змісту. Соціально-економічні явища, а також розпад системи цінностей призводять до витіснення безлічі дітей на вулицю. Підлітків може чекати бродяжництво, проституція, злодійство, жебрацтво, залучення в злочинний бізнес дорослих, алкоголізм, наркоманія. У даній ситуації необхідно виявлення таких дітей.             

Ми, учителі, як правило, не ставимо перед собою мети оцінити те, наскільки правильно розвивається особистість школяра, чи не потребує вона в допомозі, щоб попередити її розвиток по спадній лінії, ми ставимо вище навчальну мету. Імовірно, саме тому перші негативні прояви в поводженні окремих школярів кваліфіковано не усуваються, а коли ці недоліки стають більш вираженими, то викликають у нас,педагогів, переважно негативну реакцію, недоброзичливе відношення, упередженість, що не тільки не допомагає важкому школяреві виправитися, але і сприяє поглибленню його негативних якостей.

Кожна девіантна дитина має свій набір відхилень у поводженні: прогулювання уроків, фізичне насильство над однолітками, брутальність у спілкуванні з навколишніми, вороже відношення до людей, зневага обов'язками, агресивна протидія до педагогічних вимог, недовіра до батьків і вчителів, підвищені рівень самооцінки і рівень домагань, а практичному психологу важливо простежити їхній генезис і лише тоді вирішувати питання профілактики, діагностики, консультування і корекції, при цьому необхідно пам'ятати, що причини порушень поводження майже завжди взаємозалежні.

І. Фурманів зв'язує формування негативних форм поводження в дітей зі стилями сімейного виховання: емоційне відторгнення (по типу  Попелюшки), "гіпопротекція" (дитина належить сам собі), що домінує гіперпротекція (занадто велика увагу батьків до дітей і позбавлення їх всякої самостійності).

Родина – основний інститут виховання дітей. Зразки поводження діти переймають у своїх батьків, оскільки саме вони  визначають норми оцінки поводження. Діти часто грають ролі своїх батьків, тому дуже важливо попередити закріплення дезадаптивних форм поводження дитини шляхом психокорекційної і консультативної роботи не тільки з дітьми, але і з  батьками.

 Таким чином, сім'я, особливості взаємодії батьків з дитиною ба­гато в чому забезпечують (чи не забезпечують) успіхи дитини на по­дальших етапах її соціалізації.

-Доцільним у практиці дослідження причин девіантного поводження є використання методу "незакінчених пропозицій" А. Пейна (модифікований С. Подмазіним) для різних вікових категорій. Обробка результатів подає інформацію про відношення учня до батьків, друзів, однокласників, учителів , самих себе; про їхні мрії, бажання, страхи, проблеми  особистісного розвитку. На основі цього можна зробити психологічний аналіз домінуючих стереотипів свідомості і діяльності.

 

-Інформаційною є діагностика перешкод особистісного розвитку – опросник для дітей 9-11 років, що включає 90 питань. Анкетування дає  можливість визначити рівень тривожності, імпульсивності, агресивності, схильність до нечесного поводження, асоціальну замкнутість, непевність, і естетичну нечутливість. При цьому, важливе значення має сама організація анкетування, оскільки чесність відповідей прямо залежить від того довірчого контакту, що педагог зуміє установити з дітьми. Ефективність даної діагностики підтверджується багаторічним досвідом.

- Для вивчення типу темпераменту можна використовувати опросник Г.Айзенка, або тейпинг-тест, для вивчення типу реагування в конфліктній ситуації – тест фрустації С. Розенцвейга. 

-Діючим методом впливу середовища на дитину, і навпаки, відносини дитини до близьких людей, є методика вивчення соціальної близькості.

У результаті аналізу відповідей на поставлені питання, одержуємо  інформацію про те, хто з близького оточення дитини є для нього найбільш авторитетним, з ким найчастіше він радиться, від кого чекає допомоги, кому довіряє, на кого хоче бути схожим і т.д.

 -Діагностика особистості за допомогою психорисунків (Будинок, дерево, людина", "Малюнок родини", "неіснуюча тварина") є досить інформативним, однак, вимагають гарної теоретичної і практичної підготовки класного керівника.

Проективні тести мають ряд переваг, зокрема тому, що діти сприймають їх як гру і не усвідомлюють цілей дослідження, що дає можливість одержати щирий результат, відкрити двері у світло проблем школяра, що не завжди доступно вербальним методикам.

Мною були проведені подібні дослідження результати їх ви можете побачити ….