Знущання та агресія у шкільному середовищі

                                         (виступ перед педагогами)

Знущання — це повторюване, систематичне переслідування та агресивні дії, спрямовані на інших. Акти знущання можуть чинити як окремі особи, так і групи. Знущання може включати багато видів поведінки, наприклад: словесні насмішки, обзивання та приниження; погрози й залякування; вимагання та крадіжки грошей і особистих речей; ізолювання від групи, недопущення до товаришів.

Слово «агресія» походить від латинського aggressio що означає «напад», «вступ». Це вмотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам життя людей у суспільстві, завдає шкоди об’єктам нападу (живим і неживим), фізичного і морального збитку або викликає психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості тощо).

ОСНОВНІ ВИДИ АГРЕСІЇ ТА ЗНУЩАНЬ

Фізична: активна, пасивна; пряма, непряма.

Вербальна (словесна): активна, пасивна; пряма, непряма.

Агресія може бути спрямована на:

• людей поза сім’єю (педагогів, ровесників, менших учнів);

• близьких людей;

• тварин (птахів, комах, домашніх улюбленців);

• на себе (свою особистість або тіло): виривання волосся, здирання шкіри, згризання нігтів;

• на фізичні об’єкти (з’їдання неїстівного, ламання іграшок, знищення майна);

• на символічні або вигадані об’єкти (комп’ютерні ігри, агресивні малюнки).

Причинами знущань у школі можуть бути:

1. Соматичні захворювання чи захворювання головного мозку.

2. Виховання в родині: брак уваги, тепла, поганий нагляд за дитиною, застосування фізичної та словесної агресії щодо малюка та у стосунках між подружжям, а також полярні методи покарань.

3. Індивідуальні фактори. Найкращий задокументований індивідуальний фактор у знущаннях — темперамент. Активні, імпульсивні учні можуть мати схильність до розвитку агресивної поведінки. Більша фізична сила (наприклад, у хлопчиків) або її дисбаланс (у старших дітей) часто є основним чинником знущань. Також впливає і рівень самооцінки, невміння контролювати свої емоції, протест проти ситуації, соціальний статус у групі.

4. Шкільні фактори: соціальна характеристика, суворість або недостатній рівень нагляду, особливо на ігрових майданчиках, шкільному подвір’ї та в коридорах. Адекватність методів утручання дорослих, коли вони побачили факт знущання, чи їм просто про це розповіли, є дуже важливою.

5. Вплив новітніх технологій.

ХТО НАЙЧАСТІШЕ СТАЄ ЖЕРТВОЮ КРИВДНИКА

Тихі, сором’язливі діти, котрі не чинять твердого опору першому ж прояву агресії, який пізніше неодмінно повториться. Потенційні жертви зазвичай не мають друзів і соціальної підтримки у школі, часто у них низька самооцінка, а отже, вони невпевнені у своїх силах.

Жертви нерідко демонструють антисоціальну поведінку, що викликає роздратування. Вони імпульсивні, мають погані соціальні навички, можуть також намагатися знущатися з інших дітей. Тому часто вони є і тими, хто знущається, і самою жертвою.

Як проявляється агресія?

• Бійки, словесні образи;

• негативізм (пасивний або активний опір правилам і нормам), конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість;

• агресивні комп’ютерні ігри;

• розробка різних військових стратегій і втілення їх у життя;

• демонстративний, яскравий одяг, особлива музика, зухвалі танці, графіті на стінах;

• пасивні прояви (зволікання, повільність,упертість, «забудькуватість», навмисна нездатність зробити необхідне);

• погіршення здоров’я, депресія, знижений настрій, страхи, тривожність, нестійкість емоційної системи, самогубство.

Єдиний підхід у роботі зі знущаннями — системна і безперервна паралельна робота з батьками, педагогами та дітьми.

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Форми роботи:

• тематичні батьківські збори;

• круглі столи;

• тренінги;

• відкриті лекції;

• відеолекторій з обговоренням;

• читання порадників і літератури;

• семінари для батьків із використанням інтерактивних технологій;

• групові та індивідуальні консультації;

• психодіагностичні дослідження;

• анкетування;

• відкриті батьківські збори.

8 речей, яких не слід казати дітям:

1. «Коли я був у твоєму віці…».

Дитина чує: «Твої проблеми не важливі, мені було важче».

2. «Ти просто не розумієш!».

Дитина чує: «Ти неспроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі».

3. «Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми».

Дитина чує: «У тебе немає справжніх проблем».

4. «У мене немає часу, щоб вислухати тебе…».

Дитина чує: «Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ».

5. «Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…».

Дитина чує: «Роби правильно, а я не зобов’язаний так чинити, адже я вже дорослий».

6. «Тому, що я наказав тобі!».

Дитина чує: «Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною».

7. «Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?». Дитина чує: «Мені прикро, що ти не хтось інший».

8. «Одного разу ти повернешся до цього дня…». Дитина чує: «Забудь про сьогодні й зосередься

на завтрашньому Дні».

Ніколи не оцінюйте свого сина чи доньку як особистість, засуджуйте лише їхні негативні . вчинки!